Водний транспорт, лісосплав, рибне господарство як учасники водогосподарського комплексу

Мінімальна сплавна витрата QСПЛ гарантується мінімальною сплавною глибиною hСПЛ по всій ширині лісосплавного ходу при сплаві плотами, при мольовому сплаві, крім того, і мінімальною експлуатаційною швидкістю, яка приймається 0,1 .0,15 м/с.

При сплаві деревини плотами, сплавна витрата приймається рівною витраті, яка забезпечує сплавну глибину, а при мольовому – більшій із двох, глибинній чи ш

видкісній.

Рівень води, який відповідає сплавній витраті, називається мінімальним сплавним рівнем, а його відмітка позначається zСПЛ. МІН.

3. РИБНЕ ГОСПОДАРСТВО

Сучасний стан розвитку рибного господарства.

Рибне господарство належить до водокористувачів і з усіх галузей економіки найбільш тісно пов’язане з водними ресурсами і потребує чистої води.

Для нормального розвитку і успішного відтворення різних порід риб необхідно, щоб у воді містилась достатня кількість розчиненого кисню і не було шкідливих домішок. Крім того, потрібно підтримувати необхідні глибини і температуру води, що особливо важливо в період нересту риб і розвитку молодняку, а також забезпечувати рибу достатньою кількістю їжі.

На розвиток рибного господарства негативно впливають:

- забруднення водойм недостатньо очищеними і неочищеними стічними водами, отрутохімікатами і добривами;

- надмірне заростання водойм болотною рослинністю;

- несприятливий гідрологічний і газовий режим водойми в результаті порушення подачі води до неї;

- обміління ділянок річок, які служать нерестилищем для деяких видів риби;

- замулення водойм;

- забір води іншими учасниками водогосподарського комплексу;

- наявність на водному об’єкті лісосплаву та водного транспорту;

- несприятливі умови, які виникають на шляхах міграції риби до нерестилищ і на шляхах зворотного скату молодняку, що зумовлене наявністю гребель;

- недостатні глибини водойм і наявність на дні пеньків, деревини, каміння, які ускладнюють нормальний вилов риби;

- порушення встановлених правил вилову риби, в тому числі браконьєрство;

- відсутність спеціальних рибозахисних пристроїв на насосних станціях і водозаборах;

- дефіцит водних ресурсів в окремих водних басейнах, особливо в гирлах річок, що пов’язане з великим забором води для народного господарства;

- недоліки в рибному господарстві (невикористання кормової бази природних водойм, незадовільний технічний стан ставкового фонду, незабезпеченість водою і кормами).

Для успішного вирішення проблем рибного господарства необхідно:

- виділити рибне господарство в число найважливіших учасників ВГК;

- припинити будь-яке забруднення водойм;

- обмежити використання добрив і отрутохімікатів у водоохоронній зоні водойм і водотоків;

- реконструювати старі і будувати нові рибопропускні споруди на річках, які мають важливе рибопромислове значення, а також встановити рибозахисні і рибо-загороджувальні пристрої на насосних станціях і водозаборах;

- створити сприятливі умови для розташування і розмноження цінних видів риб у низинах великих річок за рахунок періодичних попусків води із вище розташованих водосховищ для обводнення нерестилищ, очистки дна річок від затопленої деревини;

- заборонити мольовий сплав лісу;

- підвищити рибогосподарську ефективність існуючих і запроектованих водосховищ;

- розвивати спеціалізовані рибні господарства, у тому числі, з використанням підігрітих вод від ТЕС і АЕС;

- розширити роботу з акліматизації та переміщенню деяких видів риб в інші водойми з метою підвищення їх загальної рибопродуктивності (білий амур, товстолобик, американський буффало і інш.).

Типи ставкових господарств.

Ставкові господарства бувають тепловодні (коропові) і холодноводні (форелеві). Ці господарства мають однакові гідротехнічні споруди, але різняться ступенем проточності, глибинами і розмірами.

В залежності від призначення вони бувають: риборозплідниками, нагульними, селекційно-племінними, репродуктивними, відтворювальними комплексами рослиноїдних риб.

У риборозплідниках вирощується тільки рибо-посадковий матеріал (мальки, молодняки, річняки). Вони повинні мати нерестові, малькові, вирощувальні, зимувальні, маточні та карантинні ставки.

Повносистемні господарства займаються селекційною роботою, зокрема, виведенням нових порід риб і збільшенням їх продуктивності.

Репродуктори служать для вирощування плідників, або мальків, для забезпечення рибного господарства.

Відтворювальні комплекси рослиноїдних риб вирощують мальків, або молодняк, рослиноїдних риб.

За терміном вирощування товарної риби ставкові господарства поділяються на господарства з одно-, двох- і трьохрічним оборотом.

Основним об’єктом розведення і вирощування в тепловодних ставкових господарствах є короп. Разом з коропом вирощують інші види риби: білий амур, білий і пістрявий товстолобик, пелядь, щуку, які забезпечують більш повне використання природної кормової бази, а це дає додаткову продукцію.

В холодноводних господарствах вирощують райдужну форель.

Характеристика ставків.

Ставкове господарство складається із системи ставків, де утворюється біологічне середовище, яке відповідає життєвим потребам вирощування риби на різних етапах її розвитку.

Розрізняють ставки таких категорій: нерестові, малькові, вирощувальні, зимувальні, літні, маточні, карантинні, ізолятори, садки.

Нерестові ставки розташовують в місцях, які добре прогріваються сонцем, захищені від холодних вітрів, віддалені від проїзних доріг і випасів худоби. Їх не можна розташовувати на заболочених і торфових ділянках. Площа такого ставка – 0,1 .0,3 га, а його глибина – 0,15 .1,3 м. Ділянки з глибиною 0,2 .0,3 м повинні складати 40 .50 % загальної площі. Дно повинне покриватись м’якою лучною рослинністю. Деякі види м’якої рослинності (лобода, конюшина, райграс, бромус) при затопленні швидко загнивають і гинуть, забруднюючи воду і згубно діють на відкладену ікру. Інші види (бекманія, тонконіг, лисохвіст, пирій) не тільки витримують тривале затоплення, але й поліпшують газовий режим ставка, виділяючи в процесі фотосинтезу кисень, необхідний для дихання ікри і лічинок.

Короп уникає відкладати ікру на жорстких кислих травах (осока, хвощ, ситник). При розрідженому травостої втрати ікри досить значні (до 25 .30 %). Тому, важливо правильно підібрати склад трав і підготувати ложе водосховища до затоплення.

Вирощувальні ставки розташовують поряд з зимувальними. Їх площа – від 3 .5 до 10 .15 га, а глибина – 0,25 .1,5 м. Бажано щоб площа з глибиною 0,5 .1 м займала до 80 % загальної площі. Вирощувальні ставки звичайно розташовують у заплавах річок шляхом обвалування дамбами пониженої їх частини зі сторони річки. Трав’яний покров ставків зберігається, а форма ставків визначається рельєфом місцевості.

Зимувальні ставки служать для збереження рибо-посадкового матеріалу в зимовий період. Їх розташовують безпосередньо біля джерела води і вирощувальних ставків. Такі ставки роблять проточними. При недостачі кисню вони штучно аеруються. Їх площа – 0,1 .1 га, а глибина – 1,5 .2,5 м. Максимальна глибина зимувальних ставків

 Скачать реферат