Водний транспорт, лісосплав, рибне господарство як учасники водогосподарського комплексу

План

1. Водний транспорт.

2. Типи лісосплавів. Розрахунок потреби у воді.

3. Рибне господарство.

ВОДНИЙ ТРАНСПОРТ, ЛІСОСПЛАВ, РИБНЕ ГОСПОДАРСТВО,ЯК УЧАСНИКИ ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ

1. ВОДНИЙ ТРАНСПОРТ

Водний транспорт відноситься до водокористувачів. Особливих вимог до якості води він не пред’являє. Проте він сам є джерелом забруднення

і засмічення водних об’єктів господарсько-фекальними водами, сухим сміттям, харчовими відходами, відпрацьованим маслом, промасленими ганчірками, нафтопродуктами і іншими відходами.

Водні об’єкти, які використовуються для перевезення ними вантажів і пасажирів, називаються водними шляхами.

Водні шляхи у відношенні до материка поділяються на внутрішні (річки, канали, водосховища) і зовнішні (моря, океани, морські канали).

Внутрішні водні шляхи це, як правило річки, тому їх часто називають річковими. Вони складаються із:

- річок – в природному стані (із зарегульованим стоком) і шлюзованих;

- каналів – відкритих і шлюзованих;

- озер і водосховищ;

- водних систем, що включають річки, канали, озера і водосховища.

Під судноплавними річками, які знаходяться в природному стані, розуміють річки не перегороджені греблями, на яких судноплавні умови створюються поглибленням дна, випрямленням русла, спорудами і судноплавними обставинами.

Під шлюзованими судноплавними річками розуміють річки, які перегороджені греблями з судноплавними спорудами, ГЕС і водозаборами. На таких річках за допомогою греблі створюються водосховища, або підперті б’єфи, де судноплавні умови забезпечуються за рахунок збільшення глибин внаслідок підпору і проведення інших водно-шляхових робіт.

В залежності від інтенсивності руху і габаритів суден водні шляхи поділяються на чотири категорії: супермагістралі, магістралі, шляхи місцевого значення і під’їздні шляхи.

За тривалістю навігації вони бувають: цілорічної і періодичної дії.

За наявністю споруд – вільні і шлюзовані.

За способом перевезення – судноплавні і сплавні.

Водний транспорт пред’являє вимоги до швидкості течії, коливання рівня води біля причалу і забезпечення судноплавних глибин згідно таблиці.

Для створення необхідних глибин і забезпечення безпеки судноплавства проводяться: днопоглиблювальні роботи, очистка русел і берегів, випрямлення русла, спеціальне регулювання стоку річок шляхом попуску води із спеціальних водосховищ, створених у верхів’ях річок.

Визначення потреби води для шлюзування.

При наявності греблі, що перегороджує річку, шлюзування здійснюється через одно, багатокамерні та шахтні шлюзи.

Розрахунок шлюзування полягає у визначенні тривалості наповнення чи спорожнення шлюзу, його габаритів та кількості води, яка витрачається при проведенні шлюзування.

Час наповнення чи спорожнення шлюзової камери

де LШ, ВШ, НШ - розміри шлюзу.

Довжина шлюзу – LШ ³ lC + 2Dl, ширина ВШ ³ вС + 2Dв.

Тут: lC, вС – розміри судна чи плоту; Dl = 1 + 0,01 lC – запас по довжині; Dв = (0,04 .0,05)вС – запас по ширині.

Глибина води в шлюзі НШ = НОС + DН, де НОС – максимальна глибина осадки судна; DН = 0,25НОС.

Потреба у воді при шлюзуванні складається із об’єму води в шлюзі та об’єму води на фільтрацію і випаровування.

Об’єм води, що витрачається за весь період навігації на шлюзування, визначається об’ємом та числом використання зливних призм.

Об’єм зливної призми

VЗЛ = (1,15 .1,20) LШ ВШ НШ.

Добовий об’єм води на шлюзування в найбільш напружений період

VДОБ = VЗЛ (ППОВН – ПЗУСТР),

де ППОВН – число шлюзувань за добу;

ПЗУСТР - число зустрічних шлюзувань.

Як правило ПЗУСТР = 0,5 ППОВН.

Об’єм води, що використовується за всю навігацію

VНАВ = VДОБ ( ТНАВ – ТСК ) / jН,

Де ТНАВ – період навігації, діб;

ТСК - період скиду паводкових вод, діб;

jН - коефіцієнт нерівномірності шлюзування.

Втрати води на фільтрацію через затвор (ворота) шлюзу

VФ = 86,4 qФå в . ТНАВ,

де qФ – питома витрата через ущільнення воріт, яка приймається

1,5 .3 л/с на 1 м ущільнень; å в – довжина ущільнень.

Таким чином, витрата води на шлюзування за весь період навігації

VШЛ = VНАВ + VФ.

2. ТИПИ ЛІСОСПЛАВІВ. РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ У ВОДІ

Лісосплавом називається транспортування деревини природними чи штучними водними шляхами. Дуже часто запаси лісу знаходяться у гірських важкодоступних районах, звідки доставити ліс іншими, крім лісосплаві, шляхами неможливо. Часто умови лісосплаву ускладнюються рядом причин, зокрема такими як недостатність габаритів лісосплавного шляху, засмічення русла річки топляками, велика звивистість русла, затоплення русла в повінь, наявність інженерних споруд на річках, несприятливі течії і т.п.

Лісосплав відноситься до водокористувачів. Він здійснюється молем, кошелями або сигарами, плотами, на суднах.

При мольовому сплаві окремі, незв’язані між собою, колоди сплавляються самостійно річкою. При цьому спостерігаються великі втрати деревини і забруднення річки. Тому такий сплав є небажаним.

При кошельовому сплаві колоди огороджуються плавучими рамами (обноскою). Для нього характерні такі ж признаки, що і для мольового сплаву.

При плотовому сплаві колоди перед пуском на воду з’єднують в окремі зплоточні одиниці, з яких в подальшому формують плоти.

Найбільш раціональним є сплав лісу суднами.

При лісосплаві зарегульованими річками, тобто через шлюзи, необхідний об’єм води розраховується аналогічно шлюзуванню суден. Цей об’єм повинен зарегульовуватись у водосховищі. При лісосплаві через спеціальні споруди (колодоспуски) об’єм води визначається так

W = w V T , м3,

Де w - поперечний переріз колодоспуску;

V – швидкість руху води (не менше 0,2), м/с;

Т – тривалість роботи колодоспуску.

При лісосплаві не зарегульованими річками необхідно мати певну глибину води (hСПЛ) та певну швидкість течії води (V). Оскільки ці величини змінні, як на протязі одного, так і на протязі багатьох років, перевірка цих сплавних параметрів річки здійснюється для маловодних років.

Так, при плотовому лісосплаві перевіряються сплавні глибини в рік із забезпеченістю 85 .95 %, при мольовому – 80 .90 %.

 Скачать реферат