Система дитячого музичного виховання Карла Орфа

Народне мистецтво, пісню і танець К. Орф розглядав не лише як найкращі зразки для виконання і слухання, а й як музику для дитячого виконання й інсценізації. Тому він добирав для роботи такі твори, які б давали дітям змогу брати участь у їх відтворенні. У цьому контексті "Шульвєрк" є ніби маленькою антологією світового фольклору з переважанням вітчизняних зразків.

На початку свого

Шульверка Орф звертається до ритмів біологічного життя і голосів природи. У міру розвитку дитини звукові композиції все більш віддаляються від первинної реальності, стають піснею і музикою і приводять дитину до цінностей великого мистецтва. Твір спеціальний для дітей в певному стилі не зможе замінити історичний шар ранньої словесності і музичного фольклору. Витоки культури, до яких пропонує повернутися Орф, не знали ще певних традицій і конкретних стилів. Стиль - продукт розвиненої культури. Досвід показує, що дитина не схильна ні до якого стилю і не упереджена проти якого б то не було стилю. І початкове виховання не повинне бути вправою в "стилі". Дітям не слід починати із співу пісень, зроблених для них пихатими професіоналами, що затверджують і в дитячій пісні своє "я", як не слід починати малювати по гіпсових моделях грецьких скульпторів. Народне мистецтво, пісня і танець - найбільш відповідні зразки, хоч і доводиться миритися з тим, що цивілізація залишила народне мистецтво поза елементарним, так що матеріалом виховання нерідко виявляється все-таки псевдофольклор, спеціально оброблений і прикрашений.

Своїм музичним вихованням Орф менше всього піклується про пробудження дрімаючого музичного таланту. Його мета - формування особи. А особу не можна будувати на випадковому, довільному фундаменті. Шульверк - це вирішення проблеми "початку", яке відкривається в імпровізації, в грі. Вибір південнонімецької пісні і танцю, орієнтація на народну мову, що збереглася, виправдовується ще і тим, що відроджені діалекти і пісенна поезія одного народу можуть служити прецедентом для відродження національного багатства інших народів.

На думку Орфа, в ранньому дитинстві закономірно звертатися до старих мовних форм, які духовно відповідають раннім ступеням розвитку свідомості. Імена, заклики, співзвуччя, що римуються, чарівні змови, загадки, заклинання, казки з їх магією, сага і міф - ось якнайкращий матеріал для раннього гуманітарного виховання. Що передаються з покоління в покоління тексти Орф вважає такими, що не вимагають актуалізації і що завжди діють на дітей безпосередньо і безвідмовно. Збереження і культивування фольклору тлумачиться як збереження основ культури нації, захист культурного "місця існування". Орф завжди відносився скептично до нових поетичних творів для дітей. Дитина повторює в своєму дитинстві розвиток людського роду; якщо паралелізм історії роду і розвитку індивіда існує, то поняття і представлення технізованого світу сучасності не повинні складати первинне середовище для формування інтелекту і психіки дитини.

Орфу далеко не байдуже, як обробляти народну пісню. Її текст, мелодію, ритм він не намагається наближати до сучасності, "причепурювати", вирівнювати. Пісню і танець він розглядає не як музику тільки для слухання, а як музику для виконання, розігрування, тому вона повинна давати достатньо приводів для співучасті в її відтворенні. Цією умовою визначається відбір пісень і танців, і Шульверк предстає як збірка простих партитур для декількох інструментів. В інструментальну партитуру включаються спів, мова, рух.

Шульверк - не більше ніж вправа в елементарній музиці, діатонічній, в діапазоні п’яти-семиступеневих звукорядів, що використовує прості інструменти, не пов'язані з складними навиками гри. Ксилофони, металлофоны, брязкальця і барабани зовсім не обов'язкові для дітей всіх країн світу. Вибір історико-етнографічного матеріалу (пісня, танець, інструментарій) повинен бути самостійним в кожній країні. Серйозна проблема для музичного вихователя - вибір моделі для імпровізації. Невдало вибрана модель веде до зловживання творчими зусиллями дитини. Поп-музыка безцеремонно нав'язує стереотипний матеріал при стереотипних моделях. Комерційний джаз диктує американізовані стандарти. Орф закликає шукати всякий раз новий матеріал стосовно країни і її традицій. Строгий вибір матеріалу і моделі вимагає від педагогів зусиль і ерудиції. Дитина з довірою бере матеріал від старших. 13-15-річні вже відносяться до матеріалу інакше: їх тримає в оковах мода і престиж моди. Проте відродження імпровізації в самодіяльному музиченні - стійка межа "музичної поведінки" молоді, яку Шульверк вітає і підтримує із самого початку, стараючись, проте, по можливості надати їй благородні форми.

Елементарна музика веде до сценічної гри. Театр вінчає собою всю споруду Шульверка. Курс початкового музичного виховання завершується спектаклем. У німецьких і австрійських школах це зазвичай різдвяна містерія, яку сьогодні, як і в стародідівські часи, з нетерпінням чекають діти всіх віків в невіруючих і віруючих сім'ях. По суті, весь Шульверк - це елементарний театр. Заняття по Шульверку замінюють систематичне проходження матеріалу "репетиціями" під керівництвом педагога-режисера. Дитина в групах елементарного музичення отримує, кінець кінцем, акторське виховання. Музично-сценічна гра з ролями, танцювальний театр, сцени з казок, діалоги-речитативи, ритмизованная мова - все це засоби активного художнього виховання, протилежного пасивному "вбиранню" дарів телебачення.

Отже, що ж дає вихованцю Шульверк Орфа? Система Орфа створює передумови для участі виховуваної в різноманітній музичній діяльності сучасної людини. Сюди відносяться всі форми музикування, починаючи з простих зразків європейської класики, хорового співу, виконань танцювальної музики і до музичення в джазових ансамблях і поп-групах. Сюди ж відноситься слухання всякої музики, побудованої на ладотональній основі, аж до тієї серйозної сучасної музики, де основи ладотонального мислення розширені і доведені до грані можливого в межах цього типу музичного мислення. Шульверк дає основу для розуміння музики позаєвропейської традиції: африканської, східної, латиноамериканської. Проте вихований орфовським методом слухач відмовиться, ймовірно, слідувати за горизонтально-вертикальними звуковими абстракціями Шенберга і помилково шукатиме "звукопис" в інструментальних мініатюрах А. Веберна, сприймаючи їх інакше, ніж вони задумані автором. Композитори неоавангарда зможуть зацікавити його лише в тій мірі, в якій вони "йдуть на компроміс" з ритмічними і ладотональными інстинктами слухача.

Сьогодні в західній музиці відповідність системи і матеріалу музичного виховання системі і матеріалу сучасної композиції корінним чином порушена. Немає такої системи музичного виховання публіки, яка найкоротшим чином привела б її до розуміння експериментів неоавангарда. Системи, що все збереглися в ужитку, традиційні і для новітньої музики неефективні. Кодай, Орф і багато інших не погодилися з можливістю переважання в музиці "акустичних структур", що не спираються на відчуття первинного біологічного ритму, на здатність розрізнення висоти звуків і якісної оцінки інтервалів, що дають основу виразною, значущою інтонації, на відчуття ладотональной організації звуків, їх тяжіння до центру і один до одного.