Основи бойового застосування військ РХБ захисту

Додаток № 1

ПОРЯДОК РОЗРОБКИ І ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДОКУМЕНТІВ

Бойові документи за формою виконання можуть бути текстовими, графічними або табличними. Вони розробляються вручну або за допомогою технічних засобів на папері, кальці, топографічних або спеціальних картах, мікрофільмах, фотознімках.

При розробці бойових документів необхідно дотримуватися наступних вимог

: розробляти тільки документи, необхідні для практичного використання; вони мусять бути лаконічними, точними, не допускаючи подвійного тлумачення, виключаючими загальнотеоретичні загальновідомі положення; наочними і зручними у роботі; оптимально короткими.

Кожен бойовий документ мусить мати: гриф таємності та номер екземпляру; адресата; службовий заголовок; підпис посадової особи з вказанням посади, військового звання, прізвища; відмітку з вказанням кількості виготовлених екземплярів, прізвища виконувача і друкарки (кресляра), дати виконання і номеру по журналу врахування розмноження документів.

Гриф таємності документу визначається виконувачем та остаточно встановлюється особою, що його підписує.

Службовий заголовок пишеться від поля (без червоної строки) в одну або декілька суцільних строк. В ньому послідовно указуються: назва документу; найменування частини, в якій він розроблений; місце розміщення пункту управління; час і дата; масштаб і рік видання карти, по якій він розроблений.

При віддані бойового наказу (розпорядження) усно текст його записується в таємному робочому зошиті, завіряється офіцером штабу, які передає наказ (розпорядження), і особою, яка записує його. Окремі листи з записами оформлюються і враховуються, як таємні.

При розробці текстових бойових документів необхідно дотримуватися наступних правил:

- часові дані позначаються чотирма групами двозначних цифр – години, хвилини, число, місяць (14.01 12.12);

- перерахування населених пунктів і місцевих предметів, які визначають лінію зіткнення, райони, ділянки, рубежі своїх військ, починаються з правого флангу і ведеться проти руху часової стрілки, а військ противника – з його лівого флангу, по руху часової стрілки; райони при цьому позначаються не менше ніж трьома, рубежі – двома і ділянки – чотирма пунктами;

- напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю глибину бойового завдання;

- маршрути руху позначаються назвами населених пунктів або місцевих предметів; починаючи з вихідного, далі проміжними і закінчується пунктом на границі району зосередження;

- кількість частин і підрозділів пишеться пропісью (два об РХБз); в таблицях і розрахунках – цифрами (об РХБз – 5, АРС-14 – 3);

- при користуванні іноземними картами назви населених пунктів і місцевих предметів пишуться українськими буквами.

При розробці і веденні графічних бойових документів дотримуються наступні вимоги:

- дані обстановки наносяться встановленими умовними знаками, тонкими лініями, без непотрібного розфарбування і деталізації, не забиваючи топографічної основи карт, крім того допускається застосування додаткових знаків з відповідним поясненням на вільному місці;

- червоним кольором наносяться положення, завдання і дії своїх військ, крім вказаних в наступному пункті; розмежувальні лінії, пункти управління;

- чорним кольором – положення і дії ракетних військ і артилерії, спеціальних військ; удари своїх військ ракетами, вогонь артилерії, рубежі досягнення ракет; всі пояснювальні надписи за свої військ;

- синім кольором – положення і дії військ противника а також всі пояснювальні надписи з застосуванням умовних знаків, які застосовуються у Збройних Силах України;

- зеленим кольором – демонстративні, імітаційні дії своїх військ, міроприємства по дезинформації, а також удавані райони, рубежі, споруди і об’єкти з позначенням буквою “У”;

- при однокольоровому виконанні графічних документів всі умовні і надписи наносяться чорним кольором, знаки умовних позначень противника – подвійною лінією;

- умовні знаки частини, підрозділу в русі наносяться, як правило, один раз на початку маршруту або на місці виявлення;

- пункти управління наносяться на карту так, щоб основа прапору упиралася в точку його находження на місцевості, а фігура знаку розміщувалася в сторону від противника;

- фактичне положення і дії військ, об’єктів наносяться суцільною лінією; плануємі – пунктиром; запасні, тимчасові райони і позиції – пунктиром з надписами всередині знаку або біля нього;

- при нанесенні різночасових положень військ їх умовні знаки доповнюються пунктирними лініями; на одну карту наноситься, як правило, не більше чотирьох положень;

- пояснювальні надписи розміщуються всередині умовного знаку, біля нього (з протилежної фронту сторони), під знаком або на вільному місці, але з вказівної лінією;

- службові заголовки та відмітки про затвердження підписуються пропісними буквами без нахилу, надписи до умовних знаків – з нахилом;

- графічний документ, виконаний на прозорій основі, мусить мати не менше трьох крапок, розміщених, як правило, по кутах внутрішньої рамки листа карти, масштаб, номенклатуру і рік видання карти; виконаної в свавільному масштабі.

На картах можуть підійматися: ріки – синім; рослинність – зеленим; дороги – коричневим; залізниці, державний кордон – чорним; населені пункти – затушуванням або пунктиром.

Додаток № 2

ЖУРНАЛ РАДІАЦІЙНОГО І ХІМІЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ (РОЗВІДКИ)

варіант

Перша половина журналу

Друга половина журналу

Додаток № 3

ЖУРНАЛ ОБЛІКУ МЕТЕООБСТАНОВКИ В ПРИЗЕМНОМУ ШАРІ

 Скачать реферат