Іменник як частина мови та методика його вивчення у початкових класах

Зупинимось на характеристиці вправ, що використовувалися з метою вивчення кожної із зазначених груп вправ.

Перша група вправ, як уже зазначалося, була призначена організації транспозиції знань, умінь і навичок, які учні засвоїли на уроках рідної мови.

Деякі дослідники зазначають, що з метою транспозиції знань доцільно використовувати таке унаочнення, як таблиці, схеми, які б вказували н

а ідентичність виучуваного матеріалу в російській та українській мовах, а також застосовувати метод укрупнених одиниць. Це сприяє кращому усвідомлення спільного в обох мовах, дає змогу заощаджувати навчальний час. Крім того, застосування методу укрупнених одиниць дає змогу системніше викладати матеріал української мови, що забезпечує сприйняття не окремих, розрізнених фактів, які зводяться в систему, як правило, на останніх уроках з теми, а одразу – системи знань з тієї чи іншої теми (розділу).

Наприклад, до вивчення теми «Загальне поняття про іменник» та «Рід і число іменників» виготовили порівняльну термінологічну таблицю:

Ми навели узагальнену таблицю, яка складається з кількох частин, кожна з котрих використовувалася на окремих уроках.

На етапі транспозиції знань ми використовували різноманітні вправи, які в методиці викладання мови в початкових класах прийнято класифікувати за різними ознаками:

За характером розумових операцій:

а) аналітичні вправи (вибрати, підкреслити іменники).

Наприклад: підкресли слова – назви істот.

Ведмедю, меду, хотілося;

на, він, забрався, пасіку;

на, бджоли, налетіли, гість;

Мишко, господарок, відбивався, від, але, не, відходив;

мед, вже, солодкий, дуже.

Такий вид вправи допомагає учням усвідомлювати значеннєву сторону слова, його роль у реченні.

б) синтетичні вправи. (Синтетичні вправи можуть виконуватись і без попередніх аналітичних, але обов’язково супроводжуються внутрішньою аналітичною роботою мислення, у процесі якої здійснюється контроль за виконанням завдання вправи).

Наприклад: вставити іменники з довідки, підкреслити власні іменники.

Багато віршів для дітей написала .Любов Забашта.

Опери для дітей “Коза-дереза” і “Пан Коцький” створив .Микола Лисенко.

. Павло Попович і Леонід Каденюк з дитинства мріяли про космічні польоти.

Українська Ніна Матвієнко задушевно виконує народні пісні.

Слова для довідок: поетеса, композитор, співачка, космонавти.

Така вправа допомагає учням закріпити знання про написання великої букви в іменниках.

в) аналітико-синтетичні вправи.

Наприклад: підкреслити іменники, вжиті в однині і множині.

Я лечу з далекої країни Зими. Хмаринка пустила мене краплиною води на землю. Але Мороз викує з мене чарівну зірку. Незабаром разом зі мною у веселому хороводі закружляють мої подруги - Сніжинки

Вправа пропонується учням на закріплення числа іменників: пропонувалися такі вправи:

За ступенем самостійності:

а) колективні

Наприклад: розгляньте ілюстрації птахів, виставлені на дошці. Утворіть множину. Складіть з одним із цих слів речення.

Соловей-солов’ї.

Жайворонок- жайворонки.

Орел- орли.

Стриж- стрижі.

В учнів формується уявлення про граматичну категорію числа, змінювання іменників за числами.

б) індивідуальні

Наприклад: прочитай слова. Запиши іменники у дві колонки. У першу – назви істот, у другу – назви неістот.

Літак, тополя, космонавт, телевізор, завод, доярка, школа, кравець, ведмідь, школяр.

Такі вправи забезпечують розуміння учнями основних відмінностей між іменниками – назвами істот і неістот.

в) групові

Наприклад: подані іменники випишіть у групах: кожна група виписує іменник, за поданими ознаками:

Мова:

Література:

Музика:

Живопис:

Словосполучення, ноти, дует, орнамент, персонаж, роман, драматург, пейзаж, бас, ключ, образи, корінь, поема, діалог, байка, правопис, співачка, аплікація, суфікс, скрипка, апостроф.

Вправа дає змогу поняття предметності на прикладі іменників, що означають опредмечені дії.

г) диференційовані

Наприклад: письмове завдання дається диференційовано: слабшим учням – записати 4 назви міст в Україні, а сильнішим – записати 2 назви річок в Україні і скласти речення із придуманими іменниками.

За участю аналізаторів:

а) зорові.

Наприклад: списати речення. Підкреслити власні іменники.

Миколка, Гриць, Василько, Петрусь збирали грицики, васильки, миколайчики, Петрові батоги.

Зорові диктанти сприяють розвитку пам’яті учнів.

б) слухові.

Наприклад: вибірковий диктант. Вказати рід іменників.

Снігур, синичка, ворона, дятел, голуб’ятко, шишкар, шпаченя, куріпка, ластів’я.

Слухові диктанти використовуються як навчальна вправа.

в) зорово-слухові вправи.

Наприклад: диктант.

Недалеко від міста Дрогобича розкинулося село Нагуєвичі. У цьому селі в сім’ї коваля Франка народився син Іван.

Іван Франко був дуже здібним хлопцем. Він добре навчався у школі, потім в університеті в місті Львові.

Ще у школі Іван Фрнко почав писати вірші. Письменник у своїх книжках описав важке життя робітників і селян, закликав їх до боротьби.

Зорово-слухові диктанти спрямовані на активізацію зорово-слухових відчуттів.

За ступенем включення у мовленнєву діяльність:

а) за зразком (учні спостерігають, аналізують, відтворюють і самостійно працюють на основі наслідування зразків).

Наприклад: до іменників, що відповідають на питання хто? добрати іменники, що відповідають на питання що? за зразком.

Зразок: (хто?) друг –(що?) дружба.

Журналіст, працівник, читач.

б) конструктивні вправи (складання словосполучень із поданих слів, заміна одних слів іншими тощо).

Наприклад: поставити іменники в потрібному відмінку.

Цікавитись (книжка), цікавість (до, книжка), любити (Україна), любов (до, Україна), доглядати (дочка), догляд (за, дочка), розглядати (малюнок), розгляд (малюнок), повага (батько), повага (до, батько).

Конструктивні вправи застосовуються після вивчення теми, з метою закріплення набутих знань на практиці.

в) творчі вправи (складання словосполучень, речень із потрібним словом, розповідей за опорними словами тощо).

Наведемо фрагмент уроку, на якому розширювалися уявлення дітей про предметність іменників, що позначають опредмечені дії, стан, якість.