Іменник як частина мови та методика його вивчення у початкових класах

У зв`язку з наданням українській мові статусу державної вона стала мовою навчання і виховання в усіх дитячих закладах. Особливе місце посідає вивчення української мови в початковій школі, в тому числі і з російською мовою викладання. Нині українська мова вивчається як обов`язковий навчальний предмет, який має забезпечити формування в учнів мовленнєвих умінь, необхідних для життя і діяльності

людини в усіх офіційно-ділових і культурних сферах України, у навчальній і побутовій діяльності.

У Державному стандарті початкової загальної освіти основною метою навчання української мови в початкових класах є «формування і розвиток елементарних умінь спілкуватися українською мовою в усній і писемній формах, виховання поваги до української держави, народу, його мови, культури, почуття громадськості».

Відповідно до поставленої мети визначено такі навчальні завдання:

формування позитивної мотивації до вивчення української мови; розвиток аудіативних умінь;

формування і збагачення словникового запасу з різних сфер спілкування;

формування елементарних знань з мови та частково мовленнєвих умінь (орфоепічних і граматичних);

розвиток умінь діалогічного і монологічного мовлення.

У зв`язку з цим актуальними стали питання розробки методики вивчення української мови в російськомовній школі.

Попри те, що навчання української мови у школах з російською мовою викладання було започатковане ще в 1922 р., до другої половини XXст. методика її вивчення ґрунтовно не розроблялася.

Систематичне дослідження проблем навчання української мови як другої, близькоспорідненої розпочинається на початку 70-х рр. минулого століття. У цей час на сторінках журналу «Початкова школа» друкується низка статей, присвячених питанням вивчення української мови у початкових класах російськомовних шкіл (Н.О. Воскресенська, А.О. Свашенко, М.В. Сокирко, О.Н. Хорошковська та ін.). У 1977 р. завершується експериментальне дослідження проблеми формування орфографічних умінь і навичок у школах зазначеного типу (дисертаційне дослідження О.Н. Хорошковської). У 1986 р. проблеми збагачення словникового запасу молоших школярів присвятила своє дисертаційне дослідження Л.О. Куценко. У 1995 році завершене дослідження, присвячене проблемі відбору лексики на початковому етапі навчання української мови (Т.В. Коршун).

У цей час під керівництвом кандидата педагогічних наук О.Н. Хорошковської розробляються нові програми з української мови для російськомовних початкових класів. А в 90-х рр. створюються нові підручники і методичні розробки до них (О.Н. Хорошковська, Н.О. Воскресенська, Г.І. Охота, А.О.Свашенко). В основу цих підручників покладено як основний порівняльний метод вивчення української мови в російськомовних школах.

Від цього часу питання порівняльного вивчення обох мов привертають увагу як науковців, так і вчителів-практиків (І.П. Ґудзик, Р.М. Вовкотруб, В.О. Трунова, Н.В. Притулик, О.М. Петрук, Г.П. Коваль, Л.О. Кутенко та інші).

Однак, попри наявність значної кількості методичної літератури, вчителі початкових класів усе ще відчувають певні труднощі під час організації вивчення української мови в російськомовних школах. Це пояснюється тим, що вчителі недостатньо володіють методикою вивчення української мови як другої, здебільшого орієнтуються на методику першої мови, тобто не враховують психолінгвістичних особливостей опанування другої мови дітьми молодшого шкільного віку.

Особливо наочно цей недолік проявляється під час вивчення граматичного матеріалу, зокрема, частин мови, який, як показали наші спостереження під час педагогічних практик, вивчається без забезпечення перенесення знань і вмінь з першої мови на другу.

З огляду на це ми присвятили наше дипломне дослідження вивченню іменника як величезне значення у формуванні мовленнєвих умінь молодших школярів.

Мета дослідження полягала в розробці методик порівняльного вивчення українських іменників у 4-х класах російськомовних шкіл.

Об’єкт: процес вивчення іменника в початкових класах шкіл з російською мовою навчання на уроках української мови.

Предмет: комплекс різних вправ, спрямованих на порівняльне вивчення іменника.

Завданнями дослідження є:

вивчити лінгвістичну, лінгводидактичну літературу з проблеми дослідження;

з’ясувати доцільність порівняльного вивчення іменника;

проаналізувати навчальні програми і підручники з української мови для початкових класів шкіл з російською мовою навчання з метою виявлення досліджуваного матеріалу для формування мовленнєвої діяльності молодших школярів;

дібрати комплекс відповідних вправ для порівняльного вивчення іменника та перевірити їхню ефективність.

Для реалізації сформульованих завдань використано такі методи дослідження:

а) теоретичні: аналіз лінгвістичної і методичної літератури в розділі досліджуваної проблеми; шкільної навчальної літератури та практики; лінгвістичний аналіз функцій іменника і його граматичних категорій, що вивчаються в початкових класах; аналіз і узагальнення наслідків експериментального дослідження.

б) практичні: цілеспрямовані педагогічні спостереження за навчальним процесом, осмислення досвіду роботи вчителів, бесіди з учителями й учнями, узагальнення наслідків дипломного дослідження.

Дослідження здійснювалося протягом 2009/2010 навчального року на базі Харківської СЗОШ І-ІІІст. №123, де автор дипломної роботи проходила практику.

Особливості засвоєння української мови як другої

Мова – це система засобів (фонетичних, лексичних, граматичних) та правил використання їх у мовленні. Дитина з перших років свого життя опановує мовлення, тим самим автоматично оволодіває всіма засобами рідної мови на побутовому рівні. У школі на уроках рідної (в даному разі - російської) мови усвідомлюються мовні засоби.

Часто дитина перебуває в умовах білінгвізму (двомовності), коли чує й іншу мову і її теж засвоює шляхом наслідування дорослого. Однак найчастіше процес оволодіння дитиною дугою мовою відбувається у школі. Щоб процес оволодіння другою мовою і мовлення був свідомим, методисти, зокрема О.Н. Хорошковська, радять «брати до уваги ще й результати порівняльного аналізу двох мовних систем – рідної (першої) й української(другої)».

На уроках української мови предметом навчання є не мова, а мовлення. «Таким чином, - підкреслює О.Н. Хорошковська, у початкових класах теоретичний матеріал, який діти засвоюють, виконує хоч і важливу, але лише допоміжну функцію і підпорядковується практичним завданням, тобто оволодінню усного і писемного формами мовлення».

У школах із російською мовою викладання сприйняття української мови завдяки аперцепції відбувається через набутий досвід із російської.

Оскільки українська і російська мови близькоспоріднені, у їхніх системах є багато спільного. Однак є і відмінності. Через це під час вивчення мовного навчального матеріалу з української мови виникає як позитивний перенос (транспозиція знань, умінь і навичок), так і негативний (інтерференція).

Транспозицію знань слід здійснювати в усіх випадках, коли навчальний матеріал є спільним в обох мовах. Завдяки позитивному переносу учні досить швидко опановують матеріал другої мови, до того ж це дає змогу вчителеві заощадити час і використати його для розвитку діалогічного і монологічного мовлення. Таким спільним для обох мов матеріалом, наприклад, із розділу «Іменник» є загальне поняття про його лексичне значення та лексико-граматичні категорії.