Методика викладання трудового навчання

§ процесуальна частина - технологічний процес (організація навчального процесу, методи і форми навчальної діяльності школярів, методи і форми роботи вчителя, діяльність вчителя з керування процесом засвоєння учнями матеріалу, діагностика навчального процесу).

Концептуальна частина технології – це короткий опис ідей, гіпотез, принципів, які сприяють її розумінню, трактовці її побудови, вияву

керівних (головних) ідей.

Концептуальну основу технології складають філософські, психолого-педагогічні ідеї, гіпотези, які виступають в різних концепціях, результати передового педагогічного досвіду, досвід минулих років, етнопедагогіка. Значно впливають на розробку концептуальних засад технології соціальні перетворення у сучасному суспільному житті, розвиток нового педагогічного мислення. У цьому контексті можна говорити, що розробка педагогічної технології є відгуком на актуальні проблеми сучасного життя, намаганням запропонувати педагогічний варіант їх розв’язання.

Змістовна частина технології визначає мету навчання і виховання, а також на розвиток яких особистісних структур вона спрямована. Це можуть бути:

а) знання, уміння, навички;

б) способи розумових дій (порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, індукція, дедукція, рефлексія);

в) механізми самоврядування особистості (потреби, спрямованість, Я-концепція);

г) сфера формування естетичних та моральних якостей особистості (почуття краси, свободи, гідності, відповідальності, доброти, тощо).

У процесуальній частині описується технологічний прогрес, а саме організація навчально-освітньої роботи; методи і форми діяльності учнів та вчителя; етапи навчально-виховного процесу, його планування, корекція, категорія учнів, на яку розрахована технологія, витрати часу на навчання.

Опис технології завершується визначенням її програмово-методичного забезпечення: визначаються необхідні навчальні плани і програми, навчальні та методичні посібники, дидактичний матеріал, наочні та технічні засоби навчання, інструментарій для діагностики педагогічних процесів.

Аналіз структури педагогічної технології дає можливість говорити, що в ній синтезуються досягнення науки і практики, здобутки минулого досвіду і сучасності, поєднуються традиції і новаторство, класичні альтернативні підходи до розв’язання завдань.

Характерні ознаки основних технологій навчання

З позицій діяльнісного підходу відокремлюють такі загальні характерні ознаки основних технологій навчання, що відрізняють їхній від традиційної дидактики:

1. Психологічним підґрунтям педагогічної технології виступає теорія навчальної діяльності. Виділяються види діяльності вчителя й учнів, спрямовані на здійснення необхідних процесів повного циклу учбово-пізнавальної діяльності (сприйняття, осмислення, запам'ятовування, застосування, узагальнення, систематизація нової інформації), послідовність виконання яких приводить до досягнення поставлених цілей. Основна ідея тут полягає в тім, що учень повинний учитися сам, а вчитель - створювати для цього необхідні умови.

2. Діагностичне цілепокладання - спосіб проектування цілей навчання, що пропонує педагогічна технологія., полягає в тому, що вони формулюються через результати навчання, виражені в діях учнів (причому таких, котрі можна надійно пізнати).

3. Спрямованість технології навчання на розвиток особистості в навчальному процесі і здійснення тому різнорівневого навчання.

4. Найбільш оптимальна організація навчального матеріалу для самостійної навчальної діяльності учнів. У спеціальних матеріалах для чи учнях підручниках формулюються навчальні цілі, орієнтовані на досягнення запланованих і таких, що діагностуються, цілей навчання; розробляються дидактичні модулі, блоки чи цикли, що включають у себе зміст матеріалу, що вивчається, цілі і рівні його вивчення, способи діяльності по засвоєнню й оцінці і т.п. Дидактичні матеріали для учнів нерідко оформляються у виді так званих «технологічних карт».

5. Орієнтація учнів, ціль якої - роз'яснення основних принципів і способів навчання, контролю й оцінки результатів, мотивація навчальної діяльності.

6. Організація ходу навчального заняття відповідно до навчальних цілей, де акцент робиться на диференційовану самостійну роботу учнів з підготовленим навчальним матеріалом. Тут характерне прагнення до відмови від традиційної класно-урочної системи і від переваги фронтальних методів навчання. Змінюється режим навчання (спарені уроки чи цикли уроків, «занурення» і т.п., що дозволяє створити кращі умови для реалізації повного циклу учбово-пізнавальної діяльності). Використовуються усі види навчального спілкування, різні сполучення фронтальної, групової, колективної й індивідуальної форм діяльності.

7. Контроль засвоєння знань і способів діяльності в трьох видах: вхідний - для інформації про рівень готовності учнів до роботи і, при необхідності, корекції цього рівня; поточний чи проміжний - після кожного навчального елемента з метою виявлення прогалин у засвоєнні матеріалу і розвитку учнів (як правило, м'який, по ланцюжку - контроль, взаємоконтроль, самоконтроль), що закінчується корекцією засвоєння; підсумковий - для оцінки рівня засвоєння.

8. Оцінка рівня засвоєння знань і способів діяльності: поряд із традиційними контрольними роботами (у тому числі, різнорівневого характеру) проводиться тестування і використовуються більш гнучкі рейтингові шкали оцінки.

9. Стандартизація, уніфікація процесу навчання і можливість відтворення, що випливає звідси, технології стосовно до заданих умов.

Педагогічна технологія – це продумана у всіх деталях модель спільної навчальної і педагогічної діяльності по проектуванню, організації і проведенню навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя. Педагогічна технологія забезпечує реалізацію ідеї повної керованості навчальним процесом.

Класифікація педагогічних технологій (за Г. Селевком)

Підвалинами класифікації виділяють різні ознаки. Так, вчений Г. Селевко пропонує виділяти педагогічні технології за наступними якостями:

I. За рівнем використання: загально педагогічні, галузеві (методичні), локальні (модульні).

II. За філософською концепцією: ідеологічні, матеріалістичні, діалектичні, метафізичні, прагматичні, екзистенціальні, теософічні.

III. За головним фактором психічного розвитку:

– біогенні (розвиток психіки зумовлюється генетичним кодом, спадковістю);

– соціогенні (розвиток психіки зумовлюється головним чином самою людиною, її попереднім досвідом, процесами – самоудосконалення);

– ідеалістичні (виходить із переконання про нематеріальне виникнення особистості та її якості).

IV. За пріоритетами навчання, позицією учня у навчання, кінцевим

результатом: авторитарні, дидактоцентричні, особистісно зорієнтовані.

V. За категорією учнів:

– масові, традиційні – розраховані на «середнього учня»;

– просунутого рівня – поглибленого вивчення предметів; гімназичної, лілейної освіти;

– компенсую чого навчання – педагогічної корекції, підтримки, вирівнювання);